29 березня 1944 року частинами Червоної Армії було звільнено місто Балта від німецько-румунських окупантів. Але за кілька днів до цього стався останній трагічний акт в історії Балтського гетто, створеного на території міста в 1941 році.
Передчуючи швидку здачу захоплених земель Радянській Армії, що просувається до Одеси, румуни в березні 1944 року поспіхом щодня відправляли накрадене майно додому, у напрямку Бухареста. Для завантаження награбованого до чергового залізничного складу пригнали кілька десятків євреїв із гетто. 27 березня ці люди саме поверталися зі станції і, на своє нещастя, зустрілися із зондеркомандою СС. В'язнів фашисти завели в сарай на околиці Балти, закидали гранатами і потім саму будову підпалили. Згоріло живцем 48 людей.
На згадку про ці трагічні події на околиці міста встановлено пам'ятники.
Члени єврейської громади міста та колишні в'язні гетто (керівник групи в'язнів – Литвиненко Ліза Ківівна) вшанували пам'ять загиблих покладанням квітів біля Меморіалу загиблим в'язням Балтського гетто та Праведникам народів світу, який був встановлений за участю Одеської Асоціації – євреїв колишніх в'язнів гетто.
